Файли для додавання вмісту. Можна вказати файлові глобальні об’єкти (наприклад, *.c), щоб додати всі відповідні файли. Також можна вказати початкову назву каталогу (наприклад, dir, щоб додати dir/file1 та dir/file2), щоб оновити індекс відповідно до поточного стану каталогу в цілому (наприклад, якщо вказати dir, буде записано не лише файл dir/file1, змінений у робочому дереві, файл dir/file2, доданий до робочого дерева, але й файл dir/file3, видалений з робочого дерева). Зверніть увагу, що старіші версії Git ігнорували видалені файли; використовуйте опцію --no-all, якщо ви хочете додати змінені або нові файли, але ігнорувати видалені.

Насправді не додавайте файл(и), просто покажіть, чи вони існують та/або будуть проігноровані.

Будьте багатослівними.

Дозволити додавання файлів, які інакше ігноруються.

Дозволити оновлення записів індексу поза межами конуса розрідженого контролю. Зазвичай, git add відмовляється оновлювати записи індексу, шляхи яких не вписуються в конус розрідженого контролю, оскільки ці файли можуть бути видалені з робочого дерева без попередження. Див. git-sparse-checkout[1] для отримання додаткової інформації.

Інтерактивно додавати змінений вміст робочого дерева до індексу. Можна надати додаткові аргументи шляху, щоб обмежити операцію підмножиною робочого дерева. Див. розділ «Інтерактивний режим» для отримання детальної інформації.

Інтерактивно вибирайте фрагменти латок між індексом та робочим деревом і додавайте їх до індексу. Це дає користувачеві можливість переглянути різницю, перш ніж додавати змінений вміст до індексу.

Генерувати різниці з <n> рядками контексту. За замовчуванням використовується diff.context або 3, якщо параметр конфігурації не встановлено.

Показує контекст між різницями (diff hanks), до вказаної <кількості> рядків, таким чином об’єднуючи ханки, що знаходяться близько один до одного. За замовчуванням використовується значення diff.interHunkContext або 0, якщо параметр конфігурації не встановлено.

Відкрийте порівняльний файл (diff) з індексом у редакторі та дозвольте користувачеві його редагувати. Після закриття редактора налаштуйте заголовки ханка та застосуйте патч до індексу.

Оновити індекс лише там, де вже є запис, що відповідає <pathspec>. Це видаляє та змінює записи індексу відповідно до робочого дерева, але не додає нових файлів.

Оновити індекс не лише там, де робоче дерево має файл, що відповідає <pathspec>, але й там, де індекс вже має запис. Це додає, змінює та видаляє записи індексу відповідно до робочого дерева.

Оновити індекс, додавши нові файли, невідомі індексу, та файли, змінені в робочому дереві, але ігнорувати файли, видалені з робочого дерева. Цей параметр не працює, якщо не використовується <шлях_до_визначення>.

Записуйте лише той факт, що шлях буде додано пізніше. Запис для шляху розміщується в індексі без вмісту. Це корисно, серед іншого, для показу неіндексованого вмісту таких файлів за допомогою git diff та їх фіксації за допомогою git commit -a.

Не додавайте файл(и), а лише оновлюйте їхню інформацію stat() в індексі.

Якщо деякі файли не вдалося додати через помилки їх індексації, не переривайте операцію, а продовжуйте додавання інших. Команда все одно завершиться з ненульовим статусом. Змінну конфігурації add.ignoreErrors можна встановити в значення true, щоб зробити це поведінкою за замовчуванням.

Цей параметр можна використовувати лише разом з --dry-run. Використовуючи цей параметр, користувач може перевірити, чи буде проігноровано будь-який із заданих файлів, незалежно від того, чи вони вже присутні в робочому дереві, чи ні.

За замовчуванням, git add попереджатиме вас про додавання вбудованого репозиторію до індексу без використання git submodule add для створення запису в .gitmodules. Ця опція приглушить попередження (наприклад, якщо ви вручну виконуєте операції з підмодулями).

Застосуйте процес "очищення" до всіх відстежуваних файлів, щоб примусово знову додати їх до індексу. Це корисно після зміни конфігурації core.autocrlf або атрибута text, щоб виправити файли, додані з неправильними закінченнями рядків CRLF/LF. Ця опція передбачає -u. Поодинокі символи CR залишаються недоторканими, тому, хоча CRLF очищається до LF, послідовність CRCRLF очищається до CRLF лише частково.

Перевизначає біт виконання доданих файлів. Біт виконання змінюється лише в індексі, файли на диску залишаються незмінними.

Специфікація шляху передається у <файл> замість аргументів командного рядка. Якщо <файл> дорівнює саме -, то використовується стандартний ввід. Елементи Pathspec розділяються символами LF або CR/LF. Елементи Pathspec можна брати в лапки, як пояснено для змінної конфігурації core.quotePath (див. git-config[1]). Див. також --pathspec-file-nul та глобальну змінну --literal-pathspecs.

Має сенс лише з --pathspec-from-file. Елементи Pathspec розділяються символом NUL, а всі інші символи (включно з символами нового рядка та лапками) сприймаються буквально.

Цей параметр можна використовувати для відокремлення параметрів командного рядка від списку файлів (корисно, коли імена файлів можуть бути сплутані з параметрами командного рядка).

Це показує різницю між HEAD та індексом (тобто що буде закомічено, якщо ви накажете git commit), а також між індексом та робочими файлами дерева (тобто що ви можете додати до проміжку перед git commit за допомогою git add) для кожного шляху. Приклад виводу виглядає так:

              staged     unstaged path
     1:       binary      nothing foo.png
     2:     +403/-35        +1/-1 add-interactive.c

Це відображає інформацію про стан і видає запит "Оновити>>". Коли запит закінчується подвійним >>, ви можете вибрати більше одного варіанта, об’єднаних пробілами або комами. Також ви можете сказати "діапазон". Наприклад, "2-5 7,9", щоб вибрати 2, 3, 4, 5, 7, 9 зі списку. Якщо друге число в діапазоні пропущено, використовуються всі інші латки. Наприклад, "7-", щоб вибрати 7, 8, 9 зі списку. Ви можете сказати *, щоб вибрати все.

           staged     unstaged path
  1:       binary      nothing foo.png
* 2:     +403/-35        +1/-1 add-interactive.c

Update>> -2

Це має дуже схожий інтерфейс користувача до «оновлення», а проміжна інформація для вибраних шляхів повертається до версії HEAD. Скасування нових шляхів робить їх невідстежуваними.

Це має дуже схожий інтерфейс користувача на «оновлення» та «повернення», і дозволяє додавати невідстежувані шляхи до індексу.

Це дозволяє вам вибрати один шлях з вибору типу «статус». Після вибору шляху відображається різниця між індексом та робочим деревом файлу, а також запитується, чи хочете ви поетапно внести зміни до кожного фрагмента. Ви можете вибрати один із наступних варіантів і ввести команду return:

y - помістити цей чанк на індекс
n - не помістити цей чанк на індекс
q - вийти; не помістити цей чанк або будь-який з решти
a - помістити цей чанк та всі наступні чанки у файлі на індекс
d - не помістити цей чанк або будь-який з наступних чанків у файлі
g - вибрати чанк для переходу
/ - знайти чанк, що відповідає заданому регулярному виразу
j - залишити цей чанк невизначеним, переглянути наступний невизначений чанк
J - залишити цей чанк невизначеним, переглянути наступний чанк
k - залишити цей чанк невизначеним, переглянути попередній невизначений чанк
K - залишити цей чанк невизначеним, переглянути попередній чанк
s - розділити поточний чанк на менші чанки
e - вручну редагувати поточний чанк
p - вивести поточний чанк
? - вивести довідку

Це дозволяє переглянути, що буде закомічено (тобто між HEAD та індексом).