Використовувати програму для розвʼязання конфліктів злиття, вказану в параметрі <tool>. Допустимі значення: emerge, gvimdiff, kdiff3, meld, vimdiff та tortoisemerge. Щоб переглянути список допустимих значень для параметра <tool>, виконайте команду git mergetool --tool-help.

Вивести список інструментів обʼєднання, які можна використовувати з --tool.

Не запитувати перед кожним викликом програми вирішення злиття. Це стандартне значення якщо програму розвʼязання злиття явно вказано за допомогою опції --tool або за допомогою змінної конфігурації merge.tool.

Запитувати перед кожним викликом програми розвʼязання злиття, щоб дати користувачеві можливість пропустити шлях.

Коли git-mergetool викликається з опцією -g або --gui, інструмент стандартний злиття буде зчитуватися з налаштованої змінної merge.guitool замість merge.tool. Якщо merge.guitool не встановлено, ми повернемося до інструменту, налаштованого в merge.tool. Його можна вибрати автоматично за допомогою змінної конфігурації mergetool.guiDefault.

Цей параметр перевизначає попереднє налаштування -g або --gui або конфігурацію mergetool.guiDefault та зчитує стандартний інструмент злиття з налаштованої змінної merge.tool.

Файли обробляються у порядку, вказаному у файлі <orderfile>, у якому в кожному рядку міститься один шаблон оболонки. Замінює значення змінної конфігурації diff.orderFile (див. git-config[1]). Щоб скасувати дію diff.orderFile, використовуйте -O/dev/null.

Перевизначає шлях для вказаного інструменту. Є корисним у випадку, якщо ваш інструмент відсутній у змінній $PATH.

Визначає команду для запуску вказаного інструменту злиття. Вказана команда виконується в оболонці з наступними доступними змінними: BASE — ім’я тимчасового файлу, що містить спільну базу файлів, які потрібно злити, якщо така є; LOCAL — ім’я тимчасового файлу, що містить вміст файлу з поточної гілки; REMOTE — ім’я тимчасового файлу, що містить вміст файлу з гілки, яка зливається; MERGED містить ім’я файлу, в який інструмент злиття повинен записати результати успішного злиття.

Дозволяє користувачеві замінити глобальне значення mergetool.hideResolved для конкретного інструменту. Повний опис див. у розділі mergetool.hideResolved.

Для власної команди об’єднання вкажіть, чи можна використовувати код завершення команди об’єднання для визначення того, чи було об’єднання успішним. Якщо для цього параметра не встановлено значення true, перевіряється час створення файлу-цілі об’єднання, і об’єднання вважається успішним, якщо файл було оновлено; в іншому випадку користувачеві буде запропоновано підтвердити успішність об’єднання.

Старі версії meld не підтримують опцію --output. Git спробує визначити, чи підтримує meld опцію --output, перевіривши вихідні дані команди meld --help. Налаштування параметра mergetool.meld.hasOutput змусить Git пропустити ці перевірки та замість цього використовувати задане значення. Встановлення mergetool.meld.hasOutput на true вказує Git беззастережно використовувати опцію --output, а false запобігає використанню --output.

Якщо вказано параметр --auto-merge, meld автоматично обʼєднає всі частини, що не містять конфліктів, виділить конфліктні частини та чекатиме на рішення користувача. Встановлення mergetool.meld.useAutoMerge на true вказує Git беззастережно використовувати опцію --auto-merge з meld. Встановлення цього значення на auto змушує git перевіряти, чи підтримується --auto-merge, і використовувати --auto-merge лише тоді, коли це можливо. Значення false повністю унеможливлює використання --auto-merge і є стандартним значенням.

Налаштовує макет розділеного вікна для <variant> vimdiff, яким може бути будь-який із варіантів: vimdiff, nvimdiff, gvimdiff. При запуску git mergetool з параметром --tool=<variant> (або без --tool, якщо merge.tool налаштовано як <variant>), Git звернеться до файлу mergetool. <variant>.layout, щоб визначити макет інструменту. Якщо конфігурація для конкретного варіанту недоступна, як запасний варіант використовується конфігурація vimdiff. Якщо вона також недоступна, буде використано макет за замовчуванням із 4 вікнами. Щоб налаштувати макет, див. розділ «ПОРАДИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ БЕКЕНДУ» розділ.

Під час злиття Git автоматично розвʼяже якомога більше конфліктів і створить файл $MERGED, що містить маркери конфліктів навколо тих конфліктів, які він не може вирішити; $LOCAL та $REMOTE зазвичай містять версії файлу, що існували до розвʼязання конфліктів Git. Цей прапорець призводить до перезапису $LOCAL та $REMOTE, щоб інструменту злиття були представлені лише нерозвʼязані конфлікти. Може бути налаштований для кожного інструменту окремо за допомогою змінної конфігурації mergetool.<tool>.hideResolved. Стандартне значення — false.

Після об’єднання оригінальний файл із позначками конфліктів можна зберегти як файл із розширенням .orig. Якщо для цієї змінної встановлено значення false, цей файл не зберігається. Стандартне значення — true (тобто резервні копії файлів зберігаються).

Під час виклику власного інструменту злиття Git використовує набір тимчасових файлів, які передаються цьому інструменту. Якщо інструмент повертає помилку, а ця змінна має значення true, ці тимчасові файли будуть збережені; в іншому випадку вони будуть видалені після завершення роботи інструменту. Стандартне значення — false.

Стандартно Git створює тимчасові версії конфліктуючих файлів у робочому дереві з іменами BASE, LOCAL та REMOTE. Якщо для цього параметра встановлено значення true, Git спробує використовувати для цих файлів тимчасову теку. Стандартне значення — false.

Показувати запит перед кожним запуском програми узгодження злиття.

Встановіть значення true, щоб автоматично використовувати merge.guitool (це еквівалентно вказанню аргументу --gui), або auto, щоб вибрати merge.guitool чи merge.tool залежно від наявності значення змінної середовища DISPLAY. Стандартним значенням є false, де для використання merge.guitool необхідно явно вказати аргумент --gui.